Коротка історія виникнення світового футболу.

Коли й де саме вперше дві команди зіграли в м'яч і відбулося зародження футболу – історія створення футболу скромно умовчує, зате буквально в кожному регіоні миру існують власні свідчення про те, яка країна вважається батьківщиною футболу. Приміром, китайські воїни ще в II тис. до н.е. відіграли в « цзу-чу» (м'яч, пробитий ногою), така ж гра в цей час була відома й у Прадавньому Єгипту, щоправда, аж до XIXв. у неї відіграли ногами, руками, головою й без особливих правил.

Спортивні елліни з Афін і Спарти, жорстокі римляни, захоплені французи, запальні італійці (гра називалася «кальчо») – усі вони активно відіграли у футбол, який був популярним, улюблений народом і переслідується владою, як пошук проведення часу. Але історія походження футболу розповідає про конкретну країну, де ця гра оформилася в нинішньому, остаточному виді.

Історія появи футболу

Разом з римським завоюванням Британії сюди прийшла й пристрасть до гри в шкіряний м'яч, набитий пір'ям (пізніше його стали надувати повітрям), предки нинішніх англійців із захопленням перейняли римську забаву, хоча змагання часом доходили до погромів площ і вулиць, де розігрувалися матчі. Саме тому королі забороняли гру в м'яч і в самому Лондоні, і по всій Англії – Едуард II видавав такі укази в 1313г. і 1314г, а Річард II в 1389г. увів смертну кару, як покарання за футбол. Згідно з переказом, саме королем приписується походження слова «футбол» – це був Едуард III, поскаржившись, що молодь більше цікавиться футболом, чому стріляниною з лука.

Заборона на футбол в Англії зняли тільки в 1603г., і із цього часу народна забава активно поширювалася по британській державі, залучаючи нових шанувальників. Історія походження футболу свідчить, що найбільша кількість фанатів була в знаменитих англійських коледжах, де в XIXв. активно проводилися ігри, створювалися правила проведення матчів, інститут суддівства, окремі футбольні клуби, найстаршим з яких залишається «Шефілд» (1857г.).

Розвиток футболу

Далі історія футболу понеслася скаженими темпами:

26.10.1863г. – прийнятий звід правил Футбольної Асоціації Англії, напевно, саме цю дату можна вважати днем народження сучасного футболу – із цього часу гравці вели м'яч тільки ногами, був зафіксований розмір поля, м'яча, воріт і т.д.;
1871г. – підстава легендарного змагання – Кубка Англії;
1872г. – проведений перший міжнародний матч між Шотландією й Англією, що закінчився нічийним рахунком;
1885г. – футболістам стали офіційно платити зарплату;
1904г. – створення ФІФА, куди ввійшли Франція, Іспанія, Швейцарія та ін., першим президентом вибраний Робер Герен, нинішній президент Джанні Інфантіно – дев'ятий, хто займає цю посаду відтоді;
1930г. – проведення першого Кубка миру по футболу, першим переможцем тоді стала команда Уругваю.

Відношення до гри, як до плебейської забави, у корені змінилося, тепер британські монархи із задоволенням відвідували матчі й ухвалювали почесні титули глав футбольних клубів і асоціацій. Поширення футболу по миру прискорилося з виникненням радіо й телебачення, крім того, популярність футбольних матчів суттєво стимулювала розвиток спорту в цілому.

Футбол і Олімпійські ігри

В 1900 р. на Олімпійських іграх у Парижу вперше в програму був включений футбол – відбулися дві ігри між трьома клубами Бельгії, Франції й Великобританії, за результатами англійці, родоначальники футболу, сталі першими олімпійськими чемпіонами.
Правила проведення цих змагань мають на увазі участь у них тільки гравців-аматорів, тому ФІФА вважає олімпійські матчі показовими й у свою статистику їх результати не включає. Втім, в 1996 р. практичні всі обмеження подібного роду (статус гравців, їх вік і ін.) були зняті, в іграх беруть участь національні збірні, де троє гравців можуть бути будь-якого віку, а інші – не старше 23 років.

МОК, навпаки, декларує футбольний турнір на Олімпійських іграх, як частина спортивної програми, хоча олімпійська медаль за перемогу не вважається у футболістів дуже престижної – набагато важливіше для команди перемогти в Кубку миру, ця нагорода приносить не тільки славу й пошана футбольних трибун, але й відкриває нам нові імена великих гравців.

Легенди футбольних полів

Наприкінці XX-початку XXIвв. багато авторитетних організацій проводили опитування й становили списки великих гравців у футбол. Приміром, англійська футбольна ліга включила у свій перелік легенд британського футболу таких знаменитостей, як Тоні Адамс (Арсенал), Алан Хансен (Ліверпуль), Джордж Бест (Манчестер Юнайтед), Террі Пейн (Саутгемптон) і багатьох інших найвідоміших футболістів, що виступали за англійські клуби. Подібні підсумки підводили й в інших країнах, але англійський список вражає – ці імена назавжди збереже історія футболу.

Світові футбольні легенди також значаться в особливому списку – за версією Міжнародної федерації футбольної історії й статистики, у число найбільших футболістів XXв. увійшли Пеле й Марадона, Лев Яшин і Гордон Бенкс, Олег Блохін і Мішель Платіні, а також ще 94 гравця з різних клубів і команд миру.

Сьогодні кожний хлопчисько на землі знає імена Роналдо й Девіда Бекхема, Зідана й Андрія Шевченко, Массі й Кріштіану Роналду, майстерність і досягнення футбольних кумирів є відмінним мотивуючим натхненням для юних спортсменів.

Україна: гідні представники в історії світового футболу

Історія українського футболу умовно ділиться на два періоди – радянський і властиво український, на зламуванні цих етапів найбільш важливу роль зіграв Валерій Лобановський, геніальний тренер і творець українського футболу.

Легендарна київська команда «Динамо» довгий час була клубом найбільш найсильніших футбольних гравців України, які переходили туди з менш титулованих команд. Тому не дивно, що список легенд українського футболу полягає в основному з динамівців:

Якщо згадати найбільш результативних футболістів ще радянського «Динамо», те спортивні експерти відразу називають Євгенія Рудакова – цей воротар відіграв «сухих» матчів більше, ніж титулований Яшин і завоював 7 золотих медалей (Яшин одержав 5).
Леонід Буряк – зоряний півзахисник, рекордсмен по гольовим передачам, саме через цей, що заслужив народну приповідку застійної епохи «гол з подачі Буряка забиває Балтача, у цьому особиста заслуга Леоніда Ілліча».
Геннадій Литовченко – хавбек, до у зв'язуванні із Протасовим вони провели величезну кількість результативних голів.
Олег Блохін – кращий радянський бомбардир, довгожитель футбольної гри, не втрачає високого рівня майстерності, власник «Золотого м'яча».
Історія футболу незалежної України, безумовно, починається з Андрія Шевченко – форварда, легендарного футболіста й кумира мільйонів хлопчиськ початку XXIв. Нині Шевченко тренує Національну збірню України.
Андрій Ребров, навідний у буквальному значенні жах на суперників у парі із Шевченко, підсумком стало 177 голів.
Анатолій Тимощук – півзахисник з «Шахтаря» прославився як переможець Кубка УЄФА й Ліги чемпіонів.

Олександр Зінченко, Владислав Ващук, Євгеній Коноплянка, Олександр Шовковський, Олег Шелаєв, Володимир Мунтян, Володимир Безсонов, Ігор Бєланов, Андрій П'ятов і багато інші чудові футболісти з різних українських команд у різний час прославили футбол нашої країни й назавжди ввійшли в історію українського спорту.